Росія постійно проводить інформаційно-психологічні атаки проти українців, особливо на окупованих територіях. Давайте разом навчимось їх розрізняти й протидіяти їм.
Однією із важливих складових на війні є бойовий дух. Яка сторона перша впаде у відчай, та й програла, адже втратить здатність усвідомлювати реальне положення справ, а з цим й приймати раціональні рішення. В найбільшій небезпеці в цьому плані перебувають мешканці окупованих територій, адже вони повністю перебувають в російському інформаційному полі. Кожна дія росіян направлена на придушення спротиву.
Для цього росіяни вдаються як до прямих дій (вбивство, арешти, тортури та залякування), так й до психологічно-інформаційного тиску. Щоб не потрапити в їх королівство кривих дзеркал проговорімо три основні наративи, які окупанти застосовують проти вас:
- вони “тут надовго”;
- окупація несе “мир та спокій”;
- Україна забула про окуповані території.
В межах першого росіяни та колаборанти активно борються з усім, що нагадує про Україну: знімають прапори, руйнують пам’ятники, зафарбовують українську символіку. Водночас все навколо проходить русифікацію. Від ворожих триколорів та перейменування топонімів до встановлення пам’ятників Леніну.
Всі ці дії мають сформувати ідею, що росіяни вже вдома. Подавити саму ідею спротиву, як вже непотрібного. Тому кожен вивішений український прапор чи символіка, або знятий російський руйнує цей наратив.
Водночас росіяни створюють картинку, що прихід російської армії несе “благодать”, і є гарантією миру та спокійного життя як у часи “до війни”. Набір пропагандистських відео про повернення до “нормального життя” грає саме на вашому бажанні припинення війни.
Проте окупація не приносить мир, адже мир не є завданням росіян. Окупація лише розпалює бажання росіян йти далі. Припинення спротиву лише облегшить росіянам їх завдання щодо захоплення територій. Практика Абхазії, ДНР та ЛНР показує, що росіяни не займаються відновленням захопленням територій. Навіть Крим після анексії не повернувся до “нормального життя”, по факту перетворившись в військову базу – плацдарм для подальшого наступу на Україну.
Ну й останнім важливим методом тиску є те, що Україна нібито забула про своїх громадян. Мета: змусити місцевих сумніватись в сенсі боротьбі й викликати той самий відчай. Для цього росіяни відключають зв’язок, телебачення й блокують гуманітарні коридори. Також росіяни створюють гуманітарну кризу, аби перекласти відповідальність на Україну, й самим виступити “рятівниками”.
Проте варто розуміти, саме окупанти, які крадуть продовольчі запаси, і є причиною продовольчої кризи. Україна не лише не забуває про своїх громадян, а воює за них як на полі бою, та дипломатичному фронті для організації зелених коридорів.
Резюмуємо:
- Росіяни прийшли не назавжди, адже якби були самі впевненні в цьому, то не влаштували б ці демонстративні шоу з пам’ятниками Леніна та не вивозили продовольчі запаси;
- Окупація не приводить до “нормального життя”, а навпаки приносить війну. Бо самим росіянам не потрібне населення на окупованих територіях. Їм потрібні лише території та ресурси;
- Україна не забуває про свої міста, як не забула про Донецьк, Луганськ чи Крим. Ми знаємо, що повернемо території й найцікавіше, що росіяни теж знають це, тому й нервують.
Ваш моральний дух є тією основою, яка допоможе звільняти міста. Це відбудеться раптово та швидко, як відбулось на півночі України.
