За останній час маємо сім колаборантів, яких підірвали на півдні України. Журналісти BIHUS.Info зібрали до купи інформацію про зрадників та їх долю.
Першопрохідцем був самопроголошений мер Андрій Шевчик – колишній інженер Запорізької АЕС. Його, щоправда, підірвали не в авто, а в під’їзді. Лікували його в Криму, бо він не довіряє місцевим лікарям. Наразі він, як народний мер, ходить в оточенні охорони та вибухотехніки й уникає появи на публіці.
29 травня в Мелітополі стався вибух, за даними російських пропагандистів мішенню був Євген Балицький – головний колаборант Запорізької області. Та в результаті постраждала Ганна Вожаніна – донька псевдокерівника однієї з сільрад під Мелітополем.
18 червня у Херсоні підірвали машину начальника виправної колонії №90 Євгена Соболєва, який перейшов на бік окупантів. Вибух був поблизу колонії. Зрадник обладнав командні пункти окупантів, а засуджених змусив ремонтувати окупаційну техніку й рити окопи. Наразі лікується в Криму, адже не довіряє херсонським медикам.
22 червня в Херсонській області невідомі підірвали авто колишнього начальника автостанції Юрія Турулєва, якого окупанти назначили головою Чорнобаївки. Він вижив й продовжує зайнятися своєю улюбленою справою – поборами з місцевих й захопленням майна під прикриттям ФСБ.
24 червня від вибуху в авто загинув Дмитра Савлученка, який був очільником департаменту культури та молоді в окупаційній адміністрації. До окупації встиг попрацювати в партіях Медведчука та Шарія.
Зауважимо, в репортажі не було інформації про підрив авто зрадника Олексія Ковальова – колишнього нардепа, що перейшов на сторону окупантів. Повідомлення про вибух його авто було 22 червня. 30 червня він дав перший коментар після замаху. Також 26 червня в Каховці вибухнуло авто колаборантки Ірини Махневої. Зрадниця працює в окупацій адміністрації, де займається “питанням освіти та культури”. Власниця машини не постраждала, адже не встигла сісти в автомобіль.
Раніше Центр національного спротиву вже повідомляв, що за нашою інформацією після серії вибухів колаборанти намагаються менше виходити з дому й працювати “віддалено”. Також були випадки щодо заяв на звільнення, але окупанти в такому випадку погрожують відправити радників на батьківщину, адже знають, що ми їх всіх чекаємо.
