«Вони загарбники. Вони йдуть, щоб знищити наші домівки, вбити наших жінок, вбити дітей, зробити так, щоб ця земля не була родючою. Ось таку тактику вони використовують. Найгірше, що я знаю, що в них є для цього можливості – зробити саме так. У нас дещо інша тактика і дещо інша стратегія».
«Станом на сьогодні вони свідомо з рф їдуть сюди, щоб свідомо вбивати саме українців, саме вбивати. І сутність цієї війни полягає у тому, що якщо ми зараз не вб’ємо цього ворога, то будемо знищені ми».
Валерій Залужний
Головнокомандувач
Збройних сил України
Поняття диверсії
Природа війни створила гнучкий інструмент для розпорошення сил противника, що отримав назву «диверсія», простими словами – «відхилення, відволікання».
Бойові дії невеликих тактичних підрозділів «Д» на другорядних ділянках фронту змушували противника перекидати значну частину військ з головного напрямку, переглядати наміри запланованих операцій, доцільність їх проведення.
У процесі розвитку логістичного забезпечення військ, вдосконалення транспортних засобів та зв’язку, виникнення нових галузей промисловості, змінились і об’єкти диверсій. Такі операції все більше здійснювались з метою не тільки відволікання, а й послаблення, деморалізації сил противника, порушуючи роботу тилу, органів управління, а також зрив постачання діючої армії в цілому.
Досвід війни показав, що диверсії є необхідними заходами для підриву військово-економічної могутності противника.
Вони поділяються на:
- економічні (порушення роботи промисловості та транспорту, підрив фінансової системи);
- політичні (організація повстань, формування «п’ятої колони», проведення пропаганди, підрив морального стану населення);
- військові (псування та знищення озброєння, боєприпасів, продуктів харчування призначених військам та порушення зв’язку).
В період воєнного часу диверсії направлені, головним чином вглиб країни- агресора, до джерел постачання фронту та економічних центрів, щоб ізолювати фронт від тилу, паралізувати зв’язок між ними, перешкоджати постачанню необхідним майном, викликати невдоволення в тилу, порушити його стійкість і послабити противника.
Диверсії в порівнянні з іншими видами проведення спеціальних заходів, дозволяють завдавати ефективні удари по противнику, не вступаючи в бойове зіткнення з ним. Це дає змогу не обтяжувати підрозділи «Д» пораненими, мати високу маневреність та можливість постійно впливати на противника.
Систематичні та цілеспрямовані диверсії нерідко приводять до значних оперативних результатів, а інколи набувають стратегічного значення.
Виникає логічне питання, як діяти підпіллю чи «сплячим групам» на території противника (тимчасово окупованій), де агресор встановив жорсткий контррозвідувальний та адміністративно-поліцейський режим. Як зберегти своє життя, виконати завдання та не втратити потенціалу продовжувати чинити спротив.
У спеціальному проєкті «Анатомія Диверсій» ми розкажемо про ті таємниці, що приховують підрозділи спеціальних операцій, бо умови війни сформували необхідність у підготовці більшої кількості громадян, щоб здобути перемогу над підступним та переважаючим противником.
Способи порушення роботи залізничного транспорту
У тилу противника основні перевезення здійснюються автомобільним транспортом, на оперативній глибині частина перевезень буде здійснюватись по залізничних шляхах. Залізничний шлях, по якому окупанти постачають свої війська, розтягнутий на тисячі кілометрів. В багатьох місцях колія перетинає природні перешкоди: ліси, ріки, канави. Це створює сприятливі умови для дій підрозділів «Д».
Основні завдання підрозділів «Д» на залізничних шляхах:
- дезорганізація та зрив планових залізничних перевезень та постачання військ;
- нанесення противнику максимальних втрат в живій силі та техніці;
Порушення роботи залізничного транспорту досягається шляхом:
- знищення ешелонів;
- руйнування штучних споруд;
- виведення з ладу рухомого складу та стаціонарних споруд;
- пошкодження та руйнування засобів зв’язку, сигналізації, централізації та блокування;
- виведення з ладу систем електропостачання електрифікованих доріг;
- виведення з ладу об’єктів водопостачання;
- влаштування простих загороджень на залізничних шляхах;
- зрив ремонтно-відновлювальних робіт.
На залізничних станціях найбільш вразливими об’єктами є: вхідні та вихідні стрілки (стрілочні переводи), хрестовини та рейки, що примикають до них, пульти управління, пристрої зв’язку, пристрій сигналізації, централізації та блокування, тягові підстанції та контактна мережа; депо, сховища, система водопостачання, головна будівля вокзалу, рухомий склад.
Об’єкти можуть бути виведеними з ладу:
- підпалюванням (сховища пального, рухомий склад та депо);
- механічним способом (пульти управління, електричні підстанції, пристрій сигналізації, централізації та блокування й управління роботою станції);
- підриванням (вхідні та вихідні стрілки, стрілочні переводи, система водопостачання, депо).
Щоб вивести залізничну станцію з ладу на тривалий термін, слід одночасно з руйнуванням основних її об’єктів, службових приміщень та колію мінувати мінами сповільненої дії.
Мінування залізничного полонта:
Найбільш доцільним та доступним методом створення аварійної ситуації під час руху локомотива та ешелону є мінування залізничного полотна, що складається з рейок, шпал, баласту та кріплення. Основним способом руйнування рейкової колії є підривання. Рейка перебивається на відрізки зарядом, що встановлений знизу головки (анкерного вузла) над шпалою.
Для перебивання рейки зарядом, встановленим із забиванням баластом, потрібно 200 гр тротилу, або 150 гр пластичної вибухової речовини. При встановленні заряду без забивки, його вага збільшується у 2 рази.
Стрілочні переводи руйнуються підриванням стрілок та хрестовин. Стрілка підривається двома зарядами вагою по 0,2 кг, що розташовані між гостряками та рамними рейками. Хрестовина підривається одним зарядом вагою 1 кг, встановленим між сердечником та вусовиком.
Пошкодження окремих ділянок залізничного полотна може бути швидко усунуто ремонтною службою та малоефективні.
Одиночні руйнування залізничного полотна на перегонах доцільні лише у випадках, коли вони здійснюються безпосередньо перед рухомим потягом, з метою здійснення аварійної ситуації.
Для забезпечення сходження локомотива з рейок необхідно зруйнувати ділянку залізничного полотна, що рівна довжині фіксованої колісної бази. Величина заряду для сходження потяга береться з розрахунку вибивання частини рейки довжиною 2,5-3 м. З метою економії вибухової речовини вибух зарядів доцільно здійснювати перед локомотивом та на кривій ділянці залізничної колії. Місце для встановлення зарядів (мін) по можливості вибирають на ділянках, де швидкість потягу буде найбільшою та відновлення шляху буде ускладнено (на високих насипах, у виїмках, на кривих ділянках). При руйнуванні однієї рейки на кривих ділянках руйнується зовнішня рейка. Для виготовлення зарядів використовуються тротилові шашки, з’єднані між собою детонувальним шнуром.
Визначаючи спосіб мінування залізничного полотна, під час виконання диверсійної операції, потрібно враховувати не потреби мінно-вибухових засобів, а їх наявність (у схронах) чи доступність (використання підручних матеріалів). Диверсанти повинні знати якомога більше способів встановлення промислових мін, самостійно виготовляти саморобні вибухові пристрої, а також вміти використовувати різноманітні боєприпаси та підривники, що знаходяться на озброєнні противника.
