Окупанти маніпулюють історичними фактами, аби обґрунтувати своє право на захоплення земель. Пояснюємо, як це працює.
Росія століттями переписувала історію окупованих нею територій. Як тільки російські війська закріплюються на певних землях, там одразу ж стартує зачистка місцевого культурного поля. Те, що росія зараз знищує українські книги, грабує музеї та водить екскурсії на ТОТ не є чимось новим – імперія вже століттями відпрацювала ці механізми.
В російській історіографії вже звична практика описувати історію різних регіонів з наративом, що цивілізація з’явилась на них лише з моменту їх “входження” до складу московської імперії. Це за задумом пропагандистів й обґрунтовує право рф на загарбницькі війни.
Для України дуже показовим є приклад з Кримським півостровом – який кремль називає не інакше як “ісконно русская зємля”. Після остаточного розгрому Кримського ханства в межах російсько-турецької війни та закріплення окупації півострова у 1774 році було “зрівняно із землею” – 500 будівель, багато з них — в Керчі.
Ці будівлі були зразками середземноморської архітектури, надбанням різних культурних епох від греко-римської античності до середньовічного розквіту держави киримли. Навіть зараз росія нищить залишки Херсонесу та ханський палац у Бахчисараї.
Якби не ця орда міста від Керчі до Сімферополя були б схожі на болгарські Несебр, Созополь чи турецький Трабзон. Тепер же це “канонічні російські землі”, де майже немає пам’яток які стверджували б зворотне.
Як тільки Катерина II ліквідувала Запорізьку січ, а з нею і всі залишки Гетьманської автономії московські літописці заповзято взялись переписувати історію українських земель. Так один за одним стали з’являтися міфи про “імператрицю засновницю”, набудувала міст у “Дикому полі”.
За одним з них вона нібито побудувала з нуля Луганськ у 1795 році, хоча ще за 100 років до цього тут були українські козацькі поселення Кам`яний Брід та Вергунка. А саме як місто Луганськ сформувався аж у 1882 році. Мало того, саме Катерина II зробила кріпаками-рабами місцевих козаків і селян, які раніше рабства не знали.
Слов`яносербськ? (Луганської обл.) Старий козацький зимівник Кальміуської паланки Запорізької Січі, що називався Підгорне урочище. Відомий щонайменше з 1740 року. Землі навколо були передані імператрицею Єлизаветою сербським найманцям, які не гірше сучасного ПВК “Вагнера” вміли вести облік “мертвих душ”, за що вже при Катерині II Слов’яносербію було інтегровано в тогочасну “новоросію”. Що не дивно, адже росія цінує найманців та колаборантів рівно до того часу, поки вони їй вигідні.
Зимогір`я (Луганської обл.) зимівник Кальміуської паланки Запорізької Січі під назвою Черкаський Брід (1645 рік).
Для Донецької області радянські історіографи виношували міф Донбасу – промислового горнила на який “цивілізацію принесли русскіє царі”. Ядро місцевої промисловості створили інвестори з Європи та українські магнати, а трудові ресурси вербувались у вже присутніх там поселеннях.
Маріуполь? У 1779 році та ж Єкатєріна “дарила переселенцам из Крыма привилегии и свободы”. Якщо перекласти з імперського новоязу це створене спецпоселення для депортованих з півострова греків румеїв та урумів, та ще й на землях старої фортеці Кальміуської паланки запорізьких козаків Домаха, закладеної 1594 року.
Донецьк? Задовго до Джона Юза у цих околицях існувало поселення запорожців Олександрівка засноване ще у 1779 році нащадком Ізюмського полковника Євдокимом Шидловським та заселене вихідцями з Наддніпрянщини.
Бахмут? Запорізькі солеварні, засноване козаками Ізюмського слобідського полку приблизно в 1680-1690-х рр., а за іншими даними 1701 року.
Торецьк? (Донецької обл.) почалося з поселення Щербинівка, яке було засновано богуславським козаком Антоном Щербиною у ХVII ст.
Харківщина, Слобідська Україна – тут росія вкорінила міф гусарських полків часів Наполеонівських війн, а також “першої столиці”, от тільки чого?
Харків? Поселення 1654 року розбудоване козацьким родом Донець-Захаржевських на місці літописного давньоруського міста Донець, яке згадується в Іпатіївському літописі аж у 1185 році.
Ізюм? Побудований у 1681 році Харківським полковником Григорієм Донцем-Захаржевським навпроти більш раннього «городка» полковника Балаклійського слобідського козацького полку Якова Чернігівця. Пізніше – центр Ізюмського козацького полку.
А як щодо Півдня?
Одеса? Досі популярний міф про Катєріну і Потьомкіна, оминаючи той факт, що до росіян на території сучаної Одеси існувала низка поселень. Зокрема давня українська фортеця Коцюбіїв, заснована магнатом-шляхтичем Коцюбою-Якушинським у 1415 році. Саме тоді утворився знаменитий Пересип. Було це у період Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського за часів правління князя Вітовта.
Херсон? Побудований на основі козацького поселення XVII ст. – містечка Біліховичі що, як мінімум на сто років давніше потьомкінської фортеці.
Бердянськ? Портове містечко засноване у 1673 році запорозькими та азовськими козаками.
Миколаїв? 1399 року, у південній місцині сучасного міста – Вітовці, Великий литовський князь Вітовт звів тут Вітовтівський замок (фортецю) і митницю для контролю торгівлі з кримськими татарами, не на голому місці а на місці поселення часів Русі – Виноградна Криниця. І задовго до Потьомкіна та його верфі прилеглі території були освоєні русичами, які сплавляли тут свої торгові човни та лодії йдучи на Візантію, а запорозькі козаки селились у цих околицях вже з XV ст., а з XVIII ст. обслуговували переправу через гирло р. Інгул.
Отже, бачимо, що задовго до приходу москви ці терени півдня лісостепової зони та великого степу були освоєні й були побудовані міста на місці древніших міст Русі чи Литовсько-Руського князівства.
Українці заселяли північ Кримського півострова, де жили поряд з киримли всупереч російській пропаганді про злих та підступних кримських татар. Й без участі росіян місцеві зуміли розвинути на цих теренах землеробство, садівництво та промислово освоїли цей регіон.
Тому ми на своїй землі захищаємо спадщину наших славних предків, поки російська пропаганда годує своє населення імперіалістичними міфами, відкидаючи все, що було до захоплення нею цих земель.
