Ворог відчайдушно хоче змінити хід війни, але її результат вже визначено українцями. Відтак еліти кремля вже почали готуватись до розподілу влади, яка зміниться в кремлі по завершенню війни.
На початку лютого рф розпочала повномасштабне вторгнення, очікуючи швидко захопити Україну й тим саме розпочати відбудову імперії. Ця війна не мала ніяких раціональних пояснень й викликана лише бажанням верхівки кремля вписати своє ім’я в історію, адже гроші й необмежена влада в них вже була.
Саме з повномасштабного вторгнення рф потрапила у воронку своїх рішень. Розв’язавши війну в Україні та не вигравши її за той проміжок часу, який дозволяв росіянам не помічати власні втрати на ній, Кремль став підвищувати ставки. Відтак ми й отримуємо ситуацію, коли кожне наступне рішення, яке не досягає результату, лише посилює протиріччя всередині російських еліт. Адже коли новий ракетний удар, або «референдум» чи газовий шантаж не спрацьовує, то російське керівництво стає слабким в очах свого населення та навіть оточення.
В таких ситуаціях, терор виступає, як елемент збереження влади. Та кожен злочин й витрачені ресурси на нього народжують протиріччя всередині системи. У всього є межа раціональності. Завжди, у будь-яких системах існує конкретне бачення процесів та оцінка ризиків. Переступаючи її, кожне наступне рішення правлячої групи ставиться під сумнів іншими групами. Тут ми й отримуємо ситуацію, коли кожне наступне рішення, яке не досягає результату, лише посилює розбіжність. Кожен ефект ейфорії після ракетних пострілів в російському суспільстві працюватиме проти Кремля в разі подальших невдач. В результаті Кремль в пастці своїх рішень, адже має продовжувати нарощувати жорстокість, яка вже грає проти нього. Кожен злочин росіян лише гуртує українців й стає приводом союзникам збільшувати підтримку України, а отже грає проти рф.
Хоча наразі Москва ще вірить, що вона зможе все переграти, але російські еліти вже почали готуватись до турбулентності. Ба більше, деякі з них почали використовувати ситуацію для нарощування сили, створюючи дисбаланс всередині Кремля. Йдеться про пригожина та кадирова, які фактично створили паралельні армії й регулярно медійно атакують “міністра нападу” шойгу. Останній вже перебуває під їх впливом й вимушений прислуховуватись до їх волі.
Кадировці є некерованим елементом російської армії, які беруть під контроль захоплені регіони та мародерять їх. Вони рідко воюють на фронті й фактично є загороджувальним загоном. Враховуючи етнічні та історичні особливості, вони не є патріотами рф й не підконтрольні росіянам. Пригожин є другою людиною у рф, яка має свою військову структуру. Пройшовши шлях від кримінальника до кухаря путіна, наразі він майже повністю відданий господарю. Проте кожного року він стає все більше могутнім. І зі збільшенням його особистої ваги всередині рф, його вірність диктатора зменшується.
Водночас вже є повідомлення, що колишній в.о. президента рф дмітрій мєдвєдєв також готується створити лялькову партію. За планом він має стати радикальним аналогом “єдиної рф” та замінити в цій ролі жириновського, аби взяти під контроль невдоволених “м’якістю путіна” радикалів.
Наразі все виглядає “гармонійно”, поки владу централізовано тримає путін. Проте у рф легітимністю влади є сила, а не вибори. Відтак, кожна слабкість диктора запускає процеси всередині кремля. Апофеозом цього має стати поразка рф. Тоді всі ці еліти почнуть ділити шматок влади, й немає гарантії, що умовний пригожин не спробує захопити владу військовим шляхом, а умовний кадиров зі своєю армією відмовиться йти на поклін новому лідеру. І це ми не говоримо про інших силовиків, в тому числі невдоволених наростаючим дисбалансом всередині кремля, таких патрушєв, наришкін чи бортніков.
Діяння лідера держави необхідно оцінювати не за тим показником, як було при ньому, а за тим, що він залишив після себе. Путін залишає після себе слабку рф: в економічній ізоляції, залежною від Китаю й виходом з орбіти впливу майже всіх країн колишнього СРСР.
Кремль хотів повернутись до часів імперії, а повернувся до часів смути. Свого часу саме з окупації України утворилась імперія, тепер саме з намагання окупувати Україну імперії прийшов кінець. І ключову лепту в це вносить спротив українців, які завадили Москві реалізувати свої плани на перемогу в Україні.
