Королівський об’єднаний інститут оборонних досліджень оприлюднив звіт щодо того як рф планувала захопити Україну. На базі дослідження публікуємо коротенький аналіз стосовно підготовки та планування та застосування російських спецслужб щодо створення окупаційних адміністрацій й протидії спротиву.
Напередодні вторгнення керівництво 9-го управління департаменту оперативної інформації фсб створило тимчасові оперативні групи, завдання яких було координувати окупаційний режим та його контррозвідувальний апарат. Точної кількості таких груп не відомо. Проте керівники таких груп, були як мінімум начальники відділення у званні майор або підполковник. Саме таким офіцерам було доручено працювати над областю, якою вони мали керувати.
В Україні ці особи діяли зазвичай під вигаданими іменами. Переважно вони мали декілька заступників із п’ятої служби, а під ними – основну командну групу з представників інших служб фсб, включаючи контррозвідку, військову контррозвідку та службу фсб, відповідальну за захист інфраструктури. Також вони мали допоміжний персонал.
До кожної тактичної групи представлені загони росгвардії для блокпостів та охорони порядку, загони «Альфа», «Вимпел» та інших спецпризначенців для проведення рейдових дій й швидкої реакції на будь-який спротив в регіоні. Також в підпорядкування таким групам надавались війська, в т.ч. чеченські загони росгвардії, призначені для проведення ліквідації важливих цілей.
Така модель в цілому нічим не відрізняється від двох чеченських кампаній, оскільки вороги не люблять вносити суттєві зміни у свої так звані методичні рекомендації.
Щодо створення окупаційної адміністрації. Підхід до створення окупаційної адміністрації був системним та послідовним. У першому випадку російським військам було доручено вилучати всі форми записів. Це включало документи охорони здоров’я, освіти, житла, податків, поліції, виборів і органів місцевого самоврядування.
В першу чергу, після захоплення будь-якого об’єкту державного значення (типу Чорнобильської та Запорізької АЕС) окупанти вилучили всі жорсткі диски з цих об’єктів. На основі викрадених даних будувалася загальна карта того, хто де перебував, з ким був пов’язаний і який рівень зв’язків мав з державою. Це допомагало окупантам розуміти, який відсоток населення здатний чинити спротив на всіх рівнях.
В цілому російські спецслужби робили ставку на фактор раптовості, що в принципі є один з ключових принципів військового мистецтва, мета якого полягає в досягненні успіху шляхом дій, що мають ефект несподіванки для супротивника. При правильному використанні як в класичному, так і в гібридному військовому конфлікті раптовість є одним із найрезультативніших принципів для досягнення цілей війни з мінімальними втратами і максимальною ефективністю.
Проте, як всім відомо росія провалила даний задум та не змогла реалізувати всі плани, оскільки спіткнулася об український спротив, адже недооцінила його масштаб. Відтак всі ці плани були реалізовані частково, а подолати підпілля росіянам не вдалось й досі.
