Автор: доктор Олександр Мотиль, професор політології університету Rutgers–Newark
На успіхи українського руху опору звертають увагу і закордоном. Так, у своїй нещодавній статті «Putin’s Nightmare: A Ukrainian Guerrilla Movement Has Emerged» для видання 1945 професор політології доктор Олександр Мотиль розповів про особливості діяльності українських партизанів та. Ми пропонуємо ознайомитися із перекладом цього матеріалу.
Новий фронт війни в Україні: Керівництво України на початку квітня заявило про те, що наприкінці весни очікується старт повномасштабної діяльності руху спротиву. І воно мало рацію. Як доводить перелік партизанських дій, який можна побачити нижче, українці мобілізувалися на тимчасово окупованих росіянами територіях і розпочали традиційні форми опору: диверсії, вбивства та пропаганду.
Ці дії чітко показують, що їхніми виконавцями були партизани. Звичайно, до деяких з цих акцій могли долучитися представники українських спецслужб, а про деякі акції взагалі немає даних. Проте навіть з урахуванням цього, масштаби підпільної діяльності вражають і вказують на те, що ця діяльність буде лише посилюватися.
Масштаби підпільної діяльності вражають і вказують на те, що ця діяльність буде лише посилюватися.
Як показують дані, більша частина зазначених партизанських дій відбувається поблизу окупованого Мелітополя, або у самому місті. Це висновок певним чином підтверджується і мапою контролю територій в Україні та напрямків російських маневрів, яку створив Інститут вивчення війни (Institute for the Study of War). Вочевидь це буде змінюватися. Так, Бердянська партизанська армія (розмір якої поки що невідомий) вже розпочала потужну пропагандистську кампанію в Telegram. Вони поширюють гасла, дають поради цивільному населенню щодо методів опору, а також встановлюють імена та адреси колаборантів. На сьогодні ці партизани поки що не чинили активного спротиву.
Скоріш за все діяльність українських партизанів вдарила по бойовому духу російських військових, адже близько 200 з них було зарізано або застрелено. Деякі з росіян вважають, що якщо вони вивчать кілька слів українською, це якось допоможе їм уникнути нічних нападів. Так само кілька вбивств проросійських колаборантів значно вплинули на моральний стан чинних та потенційних зрадників. Реальний вплив партизанської діяльності буде відчутний коли вона пошириться на більшу частину Півдня України, посилиться і, що найважливіше, – синхронізується із контрнаступом Збройних Сил України, який має розпочатися наприкінці липня або в серпні, посилений поставками західного важкого озброєння.
Українці сподіваються, що їхній контрнаступ буде успішним: вони вірять, що їхні військові кращі за своїх противників, а західна зброя також буде ефективніше ніж більшість застарілого російського обладнання. Якщо партизани зможуть атакувати тилові позиції росіян в той час коли ЗСУ нанесуть удар по фронту, ефект можна порівняти із фактичним оточенням ЗС рф. Звичайно, російське керівництво буде намагатися придушити та нейтралізувати підпілля. В принципі, це вже відбувається. Однак через те, що місцеве населення майже одностайно підтримує український рух опору, навряд чи росіянам це вдасться у короткостроковій перспективі. У будь-якому випадку, успішне чи ні, придушення вимагатиме перекидання необхідних ресурсів з фронту в тил, тим самим це сприятиме зусиллям українських військових.
Перелік дій партизанів в Україні
25 травня – поширення листівок в Бердянську, Токмаку, Мелітополі, Великому Бурлуку з текстом: «Російський солдате, якщо ти не хочеш бути нацистом 21го століття, забирайся з нашої землі! Інакше на тебе чекатиме доля гітлерівських солдатів та Нюрнберзький трибунал!»
23 травня – В Мелітополі було пошкоджено залізничні колії, що порушило доставку озброєння та боєприпасів.
22 травня – Поблизу Мелітополя знищено радарні станції.
22 травня – Невдала спроба замаху на «мера»-колаборанта Андрія Шевчука в Енергодарі Запорізької області.
18 травня – Було пошкоджено залізничні колії неподалік Мелітополя, перекинувся потяг.
18 травня – В Мелітополі було скоєно напад на командний пост окупантів із застосуванням гранат, баула перестрілка.
17 травня – В Мелітополі вбито двох російських офіцерів.
30 квітня – Бердянська партизанська армія заявила: «Російські окупанти та їхні поплічники! Ви гадаєте, що встановили контроль над Бердянськом? Ви навіть не здогадуєтесь в яку пастку ви потрапили. Ми, Бердянська партизанська армія, набираємо силу і вже готові вийти тіні!»
28 квітня – Знищено залізничний міст поблизу Якімовки Запорізької області.
25 квітня – Вибух в міській раді та поліцейській дільниці у Кремінній Луганської області з великою кількість жертв.
22 квітня – 30 військових було вбито в Мелітополі.
20 квітня – Проросійський блогер Валерій Кулешов був вбитий у Херсоні.
16 квітня – Перша поява Бердянської партизанської армії в Telegram. Вона визначає себе як рух небайдужих мешканців Бердянську, які встали на захист міста в боротьбі із російсько-фашистськими загарбниками.
Березень – 26 квітня – 80 російських військових вбито в Херсонській області
20 березня – 12 квітня – 70 російських військових було вбито під час нічного патрулювання.
Початок березня – колаборант Володимир Струк був вбитий у Кремінній Луганської області.
Також повідомляється про партизанську активність в тимчасово окупованому Криму. Згідно з заявою української влади «Сьогодні ми бачимо появу місцевих партизан в Криму, які проколюють шини в машинах з російською символікою, пишуть гасла на лавках в парках та поширюють проукраїнські листівки»
