Як робити саботаж, якщо вас залучили до окупаційної влади

Якщо Ви займаєте керівні посади при адміністрації окупаційної влади:

Ваше головне завдання – вплинути на організацію роботи та прийняття рішень. Загальмувати ефективні та збільшити акцент на неефективних шляхах вирішення поставлених завдань.

• Наполягайте на тому, щоб робити все через посередників. Ніколи не дозволяйте використовувати короткі шляхи вирішення проблем.
• За можливості, покладайте одні й ті самі обов’язки на декількох посадовців.
• Висловлюйте «промови» перед окупантами в адміністрації. Розмовляйте якомога частіше і довго. Сповільнюйте прийняття рішень противником розповідями про особистий досвід, анекдоти тощо. Ніколи не соромтеся зробити кілька відповідних «патріотичних» коментарів.
• Якщо можливо, передавайте всі питання до комітетів для «подальшого вивчення та розгляду». Намагайтеся зробити комітети якомога більшими — ніколи не менше п’яти осіб повинні погодити спільне рішення.
• Приймайте невідповідні рішення якомога частіше.
• Сперечайтеся про точні формулювання указів, протоколів, резолюцій тощо. Через певні проміжки часу уточнюйте у окупантів, поставлених при органах самоврядування, одні й ті самі неважливі питання.
• Якщо Ви депутат місцевих органів самоврядування – повторно ініціюйте обговорення та голосування вирішених на останньому засіданні питань. Спробуйте відкрити питання доцільності раніш прийнятих рішень.
• Пропагуйте «обережність». Закликайте своїх колег бути «обережними» і уникати поспіху, лякайте їх недовірливим ставленням з боку окупантів.
• Розпалюйте суперечки серед підлеглих на ґрунті різниці компетентності.
• При виявленні корупційної складової не повідомляйте органи окупаційної адміністрації. Всіляко її заохочуйте.

Якщо Ви – працівник виконавчої гілки влади при адміністрації окупаційної влади:

Частіше вимагайте письмових розпоряджень від різних структур окупаційної влади.

• Звикніть більшість наказів «неправильно розуміти». Задавайте нескінченні запитання або ведіть довге листування з комітетами.
• Зробіть все можливе від Вас, щоб відстрочити виконання завдання окупаційної влади. Навіть якщо частина питання була вирішена заздалегідь, не говоріть про те, а вимагайте більше додаткового часу.
• Не замовляйте нові робочі матеріали (витратні матеріали) до тих пір, поки ваші поточні запаси не вичерпаються остаточно, найменша затримка у виконанні рутинної роботи означатиме зупинку виконання адміністративних рішень.
• Замовляйте дорогі високоякісні матеріали, які важко отримати. Попереджайте, що звичайні матеріали означатимуть неякісне виконання роботи. Також проводьте закупівлю зайвих непотрібних матеріалів.
• Формулюючи завдання, завжди спочатку ставте в пріоритет другорядні завдання. Маєте можливість – призначайте на виконання робіт неефективних працівників, надавайте їм для робіт застарілу техніку (інструменти).
• Наполягайте на бездоганному виконанні робіт у відносно неважливих завданнях; відправляйте працівників назад на доопрацювання за найменший недолік. Великим успіхом буде затвердження для робітників неефективних алгоритмів роботи, інструкцій тощо (не стосується інструкцій з заходів безпеки, що можуть призвести до каліцтва або загибелі, окрім якщо цією жертвою може стати окупант).
• При здійсненні (замовленні) закупівель робіть помилки в маршруті доставок, щоб деталі та матеріали були відправлені не в те місце.
• Під час навчання нових працівників давайте неповні або оманливі інструкції для роботи, нехай вони з першого дня працюють неефективно.
• Знижуйте моральний дух, а разом з ним і виробництво, шляхом демотивації ефективних працівників. Для цього частіше заохочуйте неефективних працівників, надавайте їм незаслужені підвищення, позачергові відпустки. Дискримінуйте ефективних працівників, що погоджуються з політикою окупантів – робіть їм систематичні зауваження без точних пояснень за що саме.
• Організовуйте зустрічі, проводьте конференції в час, коли потрібно виконувати більш важливі завдання.
• Подумайте як збільшити паперову роботу правдоподібними способами. Вимагайте більше копій непотрібних документів.
• Помножте процедури та дозволи, пов’язані з виданням інструкцій, указів, особливо документації від якої залежить видача заробітної плати робітникам. Зробіть так, щоб не менше трьох посадовців мали схвалювати адміністративні рішення, які міг би схвалювати один.
• Маючи розпорядчі повноваження при окупаційній владі застосуйте всі вище зазначені методи до останнього.

Якщо вас залучили до окупаційної влади і служб

Якщо Ви – офісний працівник при адміністрації окупаційної влади:

Перш за все, Ви маєте сховати записи (особові справи) всіх кого Ви знаєте, з числа долучених до руху спротиву.

• Робіть помилки в документах, плутайте схожі назви, використовуйте неправильні адреси (фамілії виконавців) тощо.
• Робіть як найбільше запитів, листування з різними комітетами. Нехай краще витрачають робочий час на листування аніж на роботу.
• Якщо Вам доручено робити копії документів, зробіть декілька копій не якісних та перемішайте їх зі звичайними, щоб потім довелося виконати додаткові копіювання.
• Якщо до Вашого начальника записуються на зустріч, то повідомляйте гостей, що Ваш начальник зайнятий або на зустрічі (розмовляє по телефону) тощо.
• Затримуйте письмові розпорядження перед відправкою в комітети чи в діловодство.
• Поширюйте тривожні чутки серед інших робітників (наприклад про їх скору заміну на іншого працівника з країни окупантів).
• Загалом працюйте якомога повільніше. Продумайте, як збільшити кількість необхідних дій для виконання завдань.
• Беріть якомога більше перерв у своїй роботі. Витрачайте зайвий час на прості завдання. Якщо Ви ріжете папір, копіюєте або друкуєте документи, формуєте пакети документів, то виконуйте усі дії вдвічі довше аніж потрібно.
• Навіть коли Ви йдете в туалет, проводьте там більше часу, ніж необхідно. Забувайте необхідне для роботи приладдя (інструменти), і вимушено повертайтеся за ними декілька разів.
• Удавайте, що робочі вказівки (інструкції) важко зрозуміти, і попросіть повторити їх більше одного разу. Або зробіть вигляд, що Ви особливо турбуєтеся про виконання своєї роботи і докучайте начальнику зайвими запитаннями.
• Виконуйте свою роботу погано, але звинувачуйте в цьому погані інструменти роботи, периферійні прилади або комп’ютерне обладнання, програмне забезпечення тощо. Систематично скаржиться, що ці речі заважають Вам виконувати свою роботу правильно і у встановлений термін.
• Ніколи не передавайте свої навички та досвід новому чи менш кваліфікованому працівнику.
• Всіляко завантажуйте адміністративний ресурс. Заповнюйте форми нерозбірливо, щоб їх доводилось переробляти; робіть помилки, пропускайте запитувану інформацію у бланках.
• Якщо можливо, приєднайтеся або допоможіть організувати групу для подання проблем співробітників керівництву. Слідкуйте за тим, щоб прийняті процедури були якомога незручними для керівництва, передбачаючи присутність великої кількості співробітників на кожній зустрічі.
• Перемішуйте документи на полицях, в папках, архівах місцями.
• Якщо у Вас робота за комп’ютером, час від часу перезавантажуйте його, жаліючись на нестабільну роботу. Якщо до комп’ютера мають доступ декілька працівників: переміщуйте документи в інші папки; видаляйте документи або встановлені програми. Загалом саботування роботи на комп’ютері цілковито залежить від Вашого вміння користуватися ПК.

Якщо Ви – лікар, фармацевт, медсестра:

• Візьміть на себе таємний догляд за людьми в русі спротиву;
• Використовуйте нібито більше медикаментів та перев’язувального матеріалу, ніж насправді потрібно. Не обліковані залишки ховайте та передавайте членам руху спротиву.

Якщо Ви – начальник складу:

Скоріш за все окупанти матимуть за завдання привласнити усі можливі ресурси, тому слід:

• Перед наближенням окупантів розформувати оптові склади.
• Розподілити продукти та матеріали серед населення (не серед колаборантів). Кожен господарник самостійно зможе заховати свою частку.

Якщо Ви – працівник паспортного столу:

Існує велика необхідність у виготовленні фальшивих документів для пересування членів руху спротиву окупованою територією, тому слід:

• Таємно збирай паспорти, посвідчення і ідентифікаційні коди померлих людей. Передавай їх членам руху спротиву.

Якщо Ви – працівник поліції:

Віддавайте комплекти уніформи членам руху спротиву для легендування їх діяльності.

• Попереджайте осіб, яких наказано заарештувати.
• Під час погоні сумісно з колаборантами та перестрілок проти членів руху спротиву, Ваша зброя часто «дає осічку», Ви «не потрапляєте у ціль», «потребуєш перезарядки зброї» тощо.
• Якщо під час перестрілки буде хаос, стріляй по автомобілям власної частини.
• Начебто через власну необережність створи слабкі місця в ланцюгу оточенню членів руху спротиву і допоможи їм втекти.
• При можливості збирай боєприпаси та зброю, передавай їх членам руху спротиву.
• Якщо Ви працюєте водієм в відділку поліції, Ви маєте можливість допомогти членам руху спротиву пальним та деталями до автомобілів. За можливості створити таку ситуацію, при якій вони самі угонять Ваш автомобіль, аби на Вас не пали підозри.
• Якщо Ви в поліції криміналіст: затирайте сліди, знищуйте речові докази, спрямовуйте окупантів на хибний шлях, за можливості попереджай підозрюваних.

Якщо Ви – священник:

• Знищуйте списки Вашої пастви (якщо є такі). Окупанти можуть ними скористатися для своїх каральних операцій.
• Використовуй свою діяльність аби морально підкріплювати віру у кінцеву перемогу. Роби це завуальовано, не відомо чи будуть агенти окупанта відвідувати Ваші заходи для перевірки.
• Якщо Вашу діяльність заборонили, оберіть собі іншу професію для прикриття, яка вимагає бути часто в дорозі (наприклад, розвозити пошту). Таким чином, Ви зможете навідувати людей й продовжувати священицьку діяльність.

Якщо Ви – вчитель, вихователь в дитсадку:

Окупанти не покинуть боротьбу за серця нашої молоді. Окупанти майже відразу проведуть ряд заходів, як то:

• заміна підручників;
• проведення чистки учительського колективу;
• наповнення будь яких занять політичною складовою, своєю окупантською символікою тощо;
• обов’язково заняття на окупантській мові;
• плекання культу особи лідера окупантів
• Можливими контрзаходами будуть: розвиток у молоді критичного мислення і плекання загальнолюдських цінностей, як-то вірність, любов, дружба. Сприяння посиленню прив’язанності до сім’ї, виникнення почуття належності до своєї територіальної спільноти.