Вся російська історія йде по колу: диктатор – міжусобиця – диктатор. Відтак, коли путін почав повномасштабне вторгнення в Україну, розраховуючи на швидку перемогу, російські еліти зрозуміли, що ці розрахунки базувались на ілюзіях й почали готуватись до міжусобиці.
Незалежно від того, скільки ще гарматного м’яса путін нажене в Україну, це не дозволить йому втримати захоплені території – а отже, «Акела вже промахнувся», і рано чи пізно конкуренція між фінансово-бюрократичними кланами у рф переросте у відверту війну всіх проти всіх.
А до такої міжусобиці, що за своїми масштабами може перевершити громадянську війну в російській імперії та смутні часи московії, потрібно готуватися.
Перелік неофеодалів
Пригожинська ПВК «Вагнер» першою продемонструвала приклад того, як можна створити приватну армію, що не входить до складу офіційних структур, але при цьому має на озброєнні не лише важку техніку та артилерію, але навіть й авіацію.
Варто зазначити, що «Вагнер» й навіть не зареєстрований як приватна компанія, натомість являє собою конгломерат з офшорних підприємств та незареєстрованих загонів, по суті поєднаний лише неформальними зв’язками. Тобто, за фактом – це звичайна терористична організація.
Втім, тут немає нічого дивного, адже у рф неформальні «поняття» та корупційні відносини означають набагато більше, ніж офіційне законодавство. І підпорядкованість «Вагнера» російським спецслужбам теж базується саме на неформальних, «понятійних» зв’язках, а не на законодавстві.
Щобільше, в російському законодавчому полі взагалі немає такого поняття як «найманство», і бойовиків «Вагнера» можна в будь-який момент притягнути до відповідальності згідно з кримінальним кодексом рф. Цього не відбувається, поки діяльність «Вагнера» відповідає інтересам правлячої верхівки.
Але феодальний характер таких зв’язків визначає також їх нестабільність. І не так вже й важко уявити собі ситуацію, при якій путін чи його наступник віддає наказ арештувати, чи ліквідувати вагнерівців, а вони відповідають на це збройним заколотом.
Ще однією приватною армією можна вважати збройні формування, підконтрольні гауляйтеру Чечні рамзану кадирову. Мова тут йде не лише про відповідні підрозділи росгвардії, але й про мвс чечні та різноманітні парамілітарні формування. Кадиров може скільки завгодно називати себе піхотинцем путіна, але його бійці навіть не сильно приховують того, що вони лояльні не рф, а особисто кадирову. Це – ще один яскравий приклад відверто феодальних відносин у рф, і ще одна сила, яка готова до збройної боротьби, коли кадиров і його клан приймуть відповідне рішення.
Приклад цих двох «паралельних армій» змусив навіть самого міністра нападу сергєя шойгу створити власну ОПГ під назвою «ПВК Патріот». Вочевидь, шойгу і його корумповані поплічники керуються простим, але раціональним аргументом – крісло міністра оборони можна втратити, якщо на це буде воля кремля, а от контроль над власним ПВК є неформальним, криміналізованим, а отже, набагато міцнішим у російських реаліях, де кримінальні поняття визначають набагато більше, ніж буква закону.
Цей список є далеко не вичерпним. Російський енергетичний монополіст «газпром» також створює свою ОПГ під виглядом «приватної охоронної організації», яка буде охороняти енергетичні підприємства та комунікації.
Показовим також є нещодавній з’їзд «союзу добровольців Донбасу», який, як заявлено, об’єднує понад 16 000 бойовиків із досвідом війни на сході України. Ця «ветеранська організація» оголосила про створення власного підрозділу під назвою «єдиний російський добровольчий корпус». Як припускає Центр Національного Спротиву, цей підрозділ може стати ще однією ОПГ на кшталт «вагнера», яка буде підконтрольна «православному олігарху» константіну малофєєву.
Не слід забувати також про менш медійні, але від того не менш реальні «територіальні оборони», які формуються у російських регіонах. Ці загони, так само як і всі інші приватні армії, декларують свою лояльність кремлю – але насправді вони підкоряються лише тим, хто їх створює та фінансує, тобто регіональним елітам.
Розбудова приватних армій свідчить про деградацію державного управління, розмивання монополії на насильство держави та подальшу дезінтеграцію рф. Крім цього, ці процеси приречені відтягувати ресурси від війни, яку росія веде в Україні – адже нащо посилати навчених бійців та боєздатну техніку на війну, де вони будуть знищені, коли можна притримати їх вдома – для майбутньої міжусобиці, що нагадуватиме громадянську війну в російській імперії та смутні часи в московському царстві.
