Хімічна зброя
Хiмiчною зброєю називають речовини бойового застосування, уражуючi якостi яких заснованi на токсичній дiї отруйних речовин на органiзм людини в поєднанні із засобами їх доставки та застосування.
Засоби доставки та застосування:
- авіаційні бомби
- керовані та некеровані ракети
- міни, торпеди, фугаси
- артилерійські снаряди
- гранати, шашки, споряджені БОР (боєвою отруйною речовиною)
Токсикологiчна класифiкацiя отруйних речовин:
- ОР нервово-паралiтичної дiї: зарин, зоман, V-гази
- ОР шкiрно-наривної дiї: iприт, азотистий iприт, люїзит.
- ОР загальноотруйної дiї: синільна кислота та її солі, чадний газ.
- ОР задушливої дiї: фосгени, хлор, хлорпікрин.
- ОР подразнюючої дiї: хлорацетофенон, Cі-Ес (CS), Сі-Аp (СR), адамсит.
- Психотоміметичнi (психохiмiчнi) ОР: BZ, ДЛК та iн.
Тактична класифiкацiя за їх бойовим призначенням
- Смертельно діючі ОР — призначенiдля знищення живої сили
- Несмертельнодіючі ОР призначенiдля ослаблення боєздатності
- Подразливі ОР — стерніти, лакріматори
- Психотоміметичні ОР — BZ, ДЛК
Принципи надання першої медичної допомоги та лікування уражень отруйними речовинами
- Припинення доступу ОР до організму;
- припинення подальшого поступання ОР в організм;
- якнайшвидше виведення токсичних речовин і їх отруйних метаболітів з крові і тканин;
- застосування специфічної антидотної терапії;
- забезпечення нормального функціонування життєво важливих органів і систем;
- своєчасне надання медичної допомоги на місці ураження та лікування в спеціалізованому стаціонарі;
- профілактика різних ускладнень
Припинення доступу ОР речовин до організму
- Винесесення, виведення постраждалого із зони ураження
- Застосування індивідуальних засобів захисту
- Проведення часткової спеціальної обробки (ЧСО)
Припинення подальшого поступання ОР в організм;
- Проведення повної та часткової спеціальної обробки;
- Промивання шлунку, кишківника;
- Викликання блювоти;
- Забезпечити доступ свіжого повітря
Якнайшвидше виведення ОР і їх метаболітів з крові і тканин
- Гіпервентиляція легень
- Форсований діурез
- Дача проносних
Медикаментозна специфічна патогенетична терапія
- Антидотна терапія уражень отруйними речовинами
Забезпечення нормального функціонування життєво важливих органів і систем
- Медикаментозне неспецифічне лікування
Профілактика різних ускладнень
- Заходи по лікуванню наслідків уражень ОР та їх ускладнень
Лікування уражень фосфорорганічними (нервово-паралітичними) отруйними речовинами
Нервово-паралітичні бойові отруйні речовини або фосфорорганічні отруйні речовини (ФОР, англ. nerve agent), також відомі, як нервово-паралітичні гази, хоча ці хімічні сполуки перебувають у рідкому стані при кімнатній температурі.
Головними представниками цієї групи є зарин, зоман i V-гази (Vx).
Антидотна терапія уражень ФОР
Холінолітики
Холінолітики, вступаючи у взаємодію з холіно-реактивними структурами органів і тканин, захищають їх, як від прямої дії ОР, так і від токсичної дії ацетилхоліну, що накопичується в результаті пригнічення активності ацетилхолінестерази.
Реактиватори холінестерази
Препарати з групи оксимів здатні реактивувати фермент ацетилхолін-естеразу, пригнічену в результаті токсичної дії ФОР (фосфорорганічні отруйні речовини), розблоковувати (десенсибілізувати) холінорецептори і відновлювати їх функцію, руйнувати фосфорорганічні речовини при безпосередній взаємодії із ними.
ХОЛІНОЛІТИКИ
Найбільш відомий та активний препарат з цієї групи – атропін (0,1 % розчин)
Схема введення атропіну в залежності від ступеня важкості ураження
При ураженні легкого ступеня
По 1 мл (1 мг) підшкірно 3-4 рази на добу
При ураженні середнього ступеня
2-4 мл (2-4 мг) препарату, повторюючи його введення через кожні 20-30 хв по 1-2 мл до покращення стану або до появи симптомів атропінізації
При ураженні важкого ступеня
4-6 мл (4-6 мг) атропіну, повторюючи введення через кожні 3-8 хв по 1-2 мл до припинення судом чи появи симптомів атропінізації.
Надалі атропін призначають через кожні 4 – 6 годин по 1-2 мл на протязі 1-3 діб, потім по 1 мл через 8-12 годин – 7-10 днів. На курс лікування потрібно 100 – 200 мл препарату
Реактиватори холінестерази
Режим введення реактиватора визначається насамперед станом потерпілого
Діпіроксим (ТМБ-4), Тримедоксим
15% розчин по 1,0 мл для довенного і підшкірного введення
Токсогонін (LuH6), Обідоксим
25% розчин по 1,0 мл для довенного введення
Пралідоксим (2 ПАМ)
1% розчин по 50 мл для довенного введення
Ізонітрозин
50% розчин по 3,0 мл для довенного та дом’язевого введення
Невідклана допомога при ураженні нервово-паралітичними бойовими отруйними речовинами, ФОР (фосфорорганічними отруйними речовинами)
- У вогнищі зараження необхідно одягти на ураженого протигаз.
- При попаданні ФОР на шкіру чи одяг необхідно швидко провести ЧСС (рідиною з ІПП) або протерти 10-15% розчином нашатирного спирту.
- При попаданні ФОР в очі – промивання 1-2% розчином гідрокарбонату натрію з наступним закапуванням розчинами новокаїну та 1% атропіну.
- У випадку попадання ФОР в шлунок негайне викликання блювоти, промивання шлунку (повторні, кожні 4-6 год., протягом доби 5% розчином гідрокарбонату натрію з активованим вугіллям з наступним застосуванням ентеросорбентів тасольових послаблюючих).
Невідклана допомога при ураженні СО (чадний газ)
Монооксид вуглецю, також відомий як чадний газ — безбарвний, дуже отруйний газ без запаху. Хімічна формула — CO.
1. Припинення подальшого находження ОР в організм
1.Застосування ІЗЗ органів дихання.
2.Винести потерпілого з атмосфери, яка містить СО.
2. Оксигено-терапія
Інгаляція 100% О2 через лицеву маску присамосійному диханні або через ларингеальну маску чи ендотрахеальну трубку після інтубації трахеї та переводуна ШВЛ-протягом 1,5год. Далі–інгаляція 40% киснево-повітряної суміші в продовж 12-24 год.
3. Гіпербарична оксигенація(ГБО)
При концентраціях карбоксигемоглобінувище 25-30% та неврологічних порушеннях –при тиску 1-2 атм. впродовж 1,5 год. 4 рази на добу.
4. Антидотнатерапія
Ацизол–специфічний антидот –6% -1 мл дом’язево на 0,5% розчині новокаїну. При тяжких отруєннях повторно через 1 год.
5. Профілактика і лікування набряку-набухання головного мозку
- Манітол 0,25-05 г/кг 2-4 рази на добу
- Реосорбілакт200-400 мл/добу довенно, краплинно
- Трифас20-40 мг/добу довенно6
6. Терапія гістотоксич-ноїгіпоксії
- Реамберин–400-800мл/добудовенно;
- ЦитохромС–по 4-8мл 0,25%р-нуловенноповільно. У важких випадках дозу збільшують до 12-20мл.
7. Церебронейропротекія
- Мексидол–200 мг 3-4 рази/добу, довен., краплинно;
- Інтенсон–2-4 млдовен., краплиннона 200 млізотонічного р-ну 2-3 рази/добу впродовж 5-7 діб;
- Цитофлавін–10 мл2 рази/добу, довен., краплинно;
- Цераксон–2000 мг 2 рази/добу, довен., краплинно.
Отруєння невідомими газом
Загальні принципи лікування токсичного набряку легень (ТНЛ)
Специфічних антидотів до отруйних речовин задушливої дії не існує
В організм хлор потрапляє інгаляційно, проявляючи в місцях проникнення подразнююче-припікаючу і виражену загальнорезорбтивну дію.
Основним механізмом дії отрути є розвиток ТОКСИЧНОГО НАБРЯКУ ЛЕГЕНІВ. В основі процесу лежить здатність отрути вибірково уражати легеневу тканину, підвищуючи проникливість альвеоло-капілярних мембран для рідкої частини крові.
Токсичний набряк легень можна поділити на кілька фаз:
Інтрамуральна
проявляється тільки внутрішньоклітинними змінами, які визначаються лише за допомогою електронної мікроскопії
Інтерстиціальна
характеризується пропотіванням судинної рідини в інтерстицій, підвищенням гідрофільності і потовщенням альвеоло-капілярних мембран
Альвеолярна
характеризується появою характерних клінічних ознак набряку легень
Ураження отруйними речовинами задушливої дії
(хлором, хлорпікрином, фосгенами)
ПРИНЦИПИ:
- забезпечення потерпілим фізичного і психічного спокою (всі уражені повинні евакуюватись в лежачому положенні, призначення седативних середників);
- зігрівання уражених;
- придання ураженому положення з опущеним головним кінцем;
- оксигенотерапія Починатись вона повинна якомога раніше. Застосовується 40-60% зволожена киснево-повітряна суміш, під тиском 3-6см вод.ст. В перші 10хв. кисень подається з швидкістю 2-3л/хв., а в подальшому –9-10л/хв. 30-40 хв. інгаляції чергувати з 10хв. перервами;
- збільшеннясередньоговнутрішньоальвеолярноготиску.Самостійнедиханнязопоромнавидиху5-10смвод.ст;
- Методика Грегорі
- зміцнення альвеоло-капілярних мембран;3-6днівдовенно10мл10%р-нхлоридукальцію 1-2 р / добу. Одномоментно 60-90мг преднізолону, вподальшомукожні6год.по30,0мг. Аскорбінову кислоту довенно по 20,0 мл 5% р-ну / добу.
- протипіннізасоби 70% розчин етилового спирту, 10% спиртовий розчинан тифомсилану, 10% водний розчин колоїдного силікону та ін.
- зниження гідростатичного тиску в судинах малого кола кровообігу:
- напів сидяче або сидяче положення, венозні джгути на нижні кінцівки;
- довенно 80-120 мг лазіксу, 2,0 мл 0,25% р-ну дроперідолу 3р/добу, 0,3-0,5 мл 5%р-ну пентамінуна 10,0 фізіологічного р-ну (до зниження АТ на 30% алененижче 90-100 ммрт.ст.), 1,0мл 1% р-ну нітрогліцерину або перлінганіту на 200 мл фізіологічного р-ну зі швидкістю 15-20кр/хв (під контролем центрального венозного та артеріального тисків), 10,0 мл 2,4% р-ну еуфіліну 2-3 р/добу при відсутності вираженої тахікардії).
- кровопускання.СлідпроводитищедорозвиткувираженихявищТНЛ.Ізсудинногоруславилучають250-300см3кровізараз. При необхідності процедуру можна повторити через 8-12годин. Стан сірої асфіксії є абсолютним протипоказом.
- симптоматична терапія, профілактика ускладнень.
Аміак (NH3)
Є одним з найбільш відомих і поширених представників групи СДОР, що мають задушливу та нейротропну дію
Прояви інтоксикації
Уражає в першу чергу нервову систему, знижує здатність нервових клітин засвоювати кисень. Місцева припікаюча дія зумовлена властивостями нашатирного спирту, який утворюється при взаємодії з водяними парами повітря. Можливі хімічні опіки очей та верхніх дихальних шляхів. Подразнення рецепторів блукаючого нерва в дихальних шляхах вже вперші хвилини може викликати рефлекторний ларингоспазм, вагусне пригнічення дихального центру і серцевої діяльності. Ознаками загально токсичної дії є явища гострої дихальної асерцево-судинної недостатності уже в перші хвилини дії отрути. Ураження парами аміаку веде до розвитку запальних процесів (трахео-бронхітів, пневмоній), набряку гортані, токсичного набряк у легень. Наслідками інтоксикації часто залишаються зміни особистості, зниження інтелекту, неврологічні симптоми.
Перша допомога при отруєнні аміаком
- При попаданні рідкого аміаку в очі — негайно промити їх водою або 0,5 – 1% розчином квасців, закапати новокаїном по 1-2 краплі 1% розчину або дикаїном 0,5% розчин з адреналіном (1:1000);
- При інгаляційному ураженні —припинення поступання отрути шляхом використання протигазів і з спеціальними коробками або ізолюючих засобів захисту органів дихання. Виніс і вивід із зараженої атмосфери;
- В подальшому —інгаляції кисню і необхідні заходи по попередженню та лікуванню можливого набряку легень і порушень з боку серцево-судинної діяльності;
- Використання заспокійливих середників при різкому психомоторному збудженні.
Ураження метанолом
токсичність. Найчастіше спостерігається при прийомі з метою оп’яніння. Описані також випадки інгаляційного отруєння парами метилового алкоголю
Метанол здатний проникати через шкіру не тільки в рідкому, але і в пароподібному стані.
Смертельною дозою при прийомі всередину можуть бути 30-100 г отрути. Це залежить від її концентрації, стану наповнення шлунку.
Механізм дії. Метанол швидко всмоктується в шлунку і тонкому кишечнику. Повільно окислюється в печінці ферментом алкоголь дегідрогеназою спочатку до формальдегіду, а потім до мурашиної кислоти, які більш токсичні, ніж вихідна речовина (летальний синтез).
Невідкладна допомога при отруєннях метанолом
1. Термінове видалення із шлунку залишків отрути, яка не встигла всмоктатись
Якщо хворий при тямі, можна викликати блювоту чи промити шлунок беззондовим методом 2-3% р-ном гідрокарбонату натрію. Якщо непритомний—рекомендоване зондове промивання шлунку протягом кількох днів. Промивання шлунку в першу добу необхідно проводити безперервно (24 години), на другу і третю добу — 12 годин, а на 4 і 5 —6 годин. В кінці процедури необхідно ввести в шлунок активоване вугілля, силард, ентеросгель, ― Белосорб – П‖ – 5-10 г або інший сорбент, сольове проносне.
2. Антагоністами алкогольдегтдрогенази
піразолі 4-метилпіразол, які вводять в дозах згідно інструкції.
3. Фізіологічним антидотом
єетанол, бо він зв’язу є ферменти оксид азутаалкогольдегідрогеназу і цим затримує утворення токсичних продуктів розпаду метанолу (формальдегіду і мурашиної кислоти). Летальний синтез припиняється, і отрута виділяється в незміненому вигляді.
- Якщо уражений при тямі, то етанол можна ввести в середину в дозах 1,0мл/кг 96% спирту впродовж першої доби. В подальшому дають алкоголь по 0,15 – 0,20 мл / кг/год з розрахунку на 96% спирт.
- В коматозному стані рекомендується протягом першої доби довенне введення 10% розчину етилового алкоголю на глюкозі в насичуючій дозі 10мл/кг.
- Підтримуюча дозавнаступнідніскладає1,5-2,0мл/кг/год.10%р-ну. Вище вказаними дозами створюються концентрації етанолувкрові1,0-2,0г/л.Тривалістьдачіантидоту4-5 днів або до зникнення клінічних проявів отруєння.
4. Прискорення метаболізму мурашиної кислоти
призначають дом’язево лейкворин 1,0мг/кг (максимальнадоза50мг) разомзфолієвоюкислотою1,0мг/кгкожні4години (всього6доз), або берлітон довенно в добовій дозі 600 мг в продовж 3 діб
5. Корекція кислотно-лужної рівноваги
Проводиться інтенсивна лужна терапія. Протягом перших двох діб після отруєння рекомендується що годинне призначення від 2 до 7 грам і в двовуглекислої соди всередину або у вигляді довенних (
5%) і підшкірних (3%) вливань.
6. Метод осмотичного форсованого лужного діурезу
З використанням осмоісалуретиків:
- манітол у дозі 1г/кг маси тіла,
- трифас – 40мг,
- фуросемід – 80мг,
- еуфілін – 10мл 2% розчину 2-3 рази на добу, довенно, повільно.
7. Зниження загально токсичної та гепатотоксичної дії отрути
- Глутаргін – 40% 10мл на 200м лфізіологічногор-нунатріюхлоридудовеннокраплинноізшвидкістю60-70крап./хв.2разинадобу;
- Цитофлавін – 10 мл на 200 мл 5: р-ну глюкозт довенно, краплинно, 2рази на добу.
8. Пришвидшення окислення токсичних метаболітів метанолу
Повторне крапельне довенне введення 50 мл 0,1% розчину марганцевокислого калію (2-3 рази на добу ) достійкогопокращеннязагальногостану.
9. При прийомі понад 30 мл метилового спирту
показані екстракорпоральні методидетоксикації, такі як гемодіаліз, перитонеальний діалізабоїх комбінація.
10. Симптоматичне лікування
повинно бути спрямованим на боротьбу з гіпоксією, порушенням функції дихання, серцево-судинної системи і полягати в призначенні дихальних аналептиків, оксигенотерапії, штучна вентиляція легень та ін.
Ураження отруйними речовинами подразливої дії
Смертельна дія для іритантів нехарактерна і можлива тільки при поступанні в організм дуже високих доз цих ОР, вдесятки і сотні разів перевищуючих мінімально та оптимально діючі. Враховуючи, що основне призначення іритантів —викликати виснаження живої сили противника при мінімальних витратах ОР, ефективність кожної токсичної сполуки крім звичайних токсикометричних одиниць вимірюють їх:
Початковою (пороговою) концентрацією (Споч.)-мінімальна концентрація подразнюючої речовини в атмосфері, яка викликає подразнення слизових оболонок очей, верхніх дихальних шляхів або шкіри.
Непереносимою концентрацією (Снеп.) називається така концентрація подразнюючої речовини в атмосфері, яка не дозволяє навіть короткочасного перебування в ній особового складу без засобів захисту.
Профілактика уражень отруйними речовинами подразливої дії
- Негайне застосування протигазу;
- по виходу з зони ураження проводять ЧСО.
- Ефективними хімічними дегазаторами лакріматорів і стернітів є водно-спиртові розчини сірчистого натрію, а для стернітів, крім того, хлорвмісні препарати (лужна сіль гіпохлориту кальцію і суспензія хлорного вапна).
Лікування уражень
ОСОБЛИВОСТІ:
- більшості потерпілих може бути повернена боєздатність в короткий термін—протягом 1-2 діб;
- вони не підлягають евакуації за межі військового району;
- головним в наданні допомоги потерпілим є самодопомога і взаємодопомога, а також надання першої медичної допомоги, що вимагає ретельної підготовки особового складу.
Психотоміметики (галюциногени)
Психотоміметики (психодизлептики, психохiмiкати, психоотрути, галюциногени) відносяться до отруйних речовин, які, згідно тактичної класифікації, належать до групи уражаючих засобів ,які тим часово виводять людей із стану боє чи працездатності. В ряді західних країн вони отримали назву ― інкапситанти.
Проте, у великих дозах вони можуть викликати незворотнi (стiйкі) психiчнi розлади i навiть смерть уражених. Вони можуть плануватися до бойового застосування для дезорганiзацiї штабiв та вiйськ, нейтралiзацiї та взяття у полон живої сили вiйськ супротивника без фiзичного знищення i т . iн.
До них відносяться хімічні сполуки різної структури, які здатні викликати в особового складу військ тимчасові порушення психічної діяльності або фізичну нездатність до виконання функціональних обов’язків. Подiбнi гострi токсичнi психози ще називають “модальними”, тому що вони iмiтують вiдомi психiчнi хвороби, зокрема шизофренiю.
В групу власне психотоміметиків можуть бути віднесені лише ті хімічні сполуки, які при одноразовій дії на організм зумовлюють розвиток у здорових людей психотичних станів без виражених порушень діяльності інших органів і систем, а також відповідають іншим вимогам, які ставляться до БОР. Як самостiйна група БОР психотомiметики з’явилисьу 1965 роцi. Таких речовин вiдомо бiльше 20 тис.
Виходячи з хімічної структури, можна видiлити такi 5 основних груп:
- Похiднiгліколевої кислоти атропiноподiбнi речовини: 3-хінукліділфенілгліколат (BZ), дiтран, бенактизiн, бензiлати.
- Похiднi лiзергiнової кислоти: дiетiламiдлiзергiновоїкислотита iн.
- Похiднi триптамiну: дiметiлтриптамiн, буфотенiн, псiлоцинта iн.
- Похiднi фенiлетiламiну: мескалiнта iн.
- Рiзної хімічної будови: каннабiноли, сернiл, iбогаїн, гармiнта iн. Сьогодні на озброєнні сучасних армій (табельні БОР) знаходяться речовина BZ (Бі-Зет) і диетиламідлізергінової кислоти (ДЛК).
Клінічна картина інтоксикації BZ
нагадує симптоматику гіператропінізації
групи симптомів:
- вегетативні
- соматичні
- психічні
За даними ВООЗ при дії отрути в малих дозах переважає вегетативна симптоматика.
Достатньо високі концентрації BZ приводять до розвитку інтоксикації, перебіг якої характеризується певною динамікою
Перебіг інтоксикації при високих концентраціях ВZ
1-4 години
Тахікардія, запаморочення, атаксія, блювота, сухість в роті, розширення зіниць, порушення зору, заціпеніння.
4-12 годин
Нездатність до адекватної реакції на зовнішні подразники, втрата зв’язку з оточуючим середовищем, пам’яті, логічного мислення, зорові, акустичні та інші галюцинації, коливання настрою від ейфорії до дисфорії. Можлива агресивна поведінка.
12-96 годин
Посиленняактивності,непередбаченаповедінка,поступовеповерненнядонормальногопсихоемоційногостанучерез2–4доби.
Психоз може тривати вiдк iлькох годин до декiлько хдiб (як правило, 2-4 доби), що залежить вiддози ОР i iндивiдуальних особливостей органiзму. Поступове повернення до нормального стану вiдбуваєтьсячерез 2-4 доби. Пiсля закiнчення делiрiюпротягом 1-3 тижнiв залишається астенічний стан. При великих токсодозах делiрiй можеперейти в кому, при виходiз якої спостерiгається зворотній порядок зникнення проявiв розладiв психіки. Дуже характерним є розвиток амнезiї. При дуже тяжких формах ураження можливi смертельнi випадки в наслiдок порушення дихання, серцевої дiяльностiта терморегуляцiї.
Клінічна картина інтоксикації ДЛК (диетиламід лізергінової кислоти)
групи симптомів інтоксикації
соматичні:
- запаморочення,
- слабість,
- тремор,
- нудота,
- парестезії,
- порушення зору
перцепційні:
- спотворення форми та кольору,
- загострене слухове сприйняття,
- затруднення у фокусуванні зору;
психічні:
- різкі зміни настрою,
- напруженість,
- втрата відчуття часу,
- деперсоналізація,
- галюцинації та ін..
Певна послідовність:
Спочатку з’являються соматичні та вегетативні симптоми, а потім перцепційні та психічні.
Стадія психозу
- Починається із змін емоційного настрою і поведінки, які, в основному, залежать від психічного складу людей. В одних виникають депресія, в інших —ейфорія.
- Поступово з’являються ілюзорні та викривлені сприйняття дійсності —предмети і речі деформуються, збільшуються або зменшуються в розмірах, отримують неприродне забарвлення.
- Частими симптомами ДЛК-психозівє порушення “схемитіла”, коли його частини здаються зміщеними одна відносно одної, збільшеними, або зменшеними.
- У багатьох виникають зорові галюцинації у вигляді яскравих образів і картин.
- Виникає ілюзія роздвоєння особистості
- Одночасно втрачається орієнтування в просторі та часі, порушується мислення та мова,слабшають розумові здібності.
- Деякі уражені починають мучитись манією переслідування, стають недовірливими , вороже настроєними, агресивними.
- Слід відмітити, що при ураженнях невеликими концентраціями ДЛК не порушується пам’ятьі отруєні після одужання здатні описати свої відчуття.
- Вони доповнюються слуховими і нюховими, які в свою чергу викликають зорові ілюзії
- Часто з’являються синестезії, коли ураженому здається, що він чує звук кольору, відчуває запах звуків і тому подібне.
Стадія психозу триває переважно 5-8 годин.
На підставі перебігу клінічної картини можна виділити 5 типів психозів, які викликаються ДЛК:
- затяжні психози, які тривають від кількох діб до кількох місяців;
- короткочасні психотичні стани, які з’являються після одноразового отруєння;
- хронічні зорові галюцинації, які важко піддаються лікуванню (при хронічних отруєннях невеликими дозами);
- загострення рис характеру в емоційно лабільних осіб, схильних до тривалого зниження настрою;
- в’яло перебігаюча шизофренічна симптоматика.
Заключна стадія
Відбувається поступове зворотнє зникнення психічних, соматичних і вегетативних порушень. Тривалість цієї стадії може бути до 1,5-2 діб.
Диференційна діагностика уражень BZ і ДЛК (диетиламід лізергінової кислоти)
| Клінічні прояви | BZ | ДЛК |
|---|---|---|
| Мовний контакт | Різко затруднений(на висоті інтоксикації неможливий) | Можливий(на висоті інтоксикації затруднений) |
| Орієнтація в особі | Частіше порушена | Збережена |
| Орієнтація в обстановці | Частіше порушена | Збережена |
| Орієнтація в просторі та часі | Частіше порушена | Збережена |
| Свідомість | Делірій, який змінюється стопором і комою | На висоті інтоксикації сноподібний стан, рідше делірій |
| Порушення сприйняття | Галюцинації (поведнікаможе зумовлюватись ними) | Ілюзії, галюцинації, що сприймаються як сторонні явища. Психосенсорні явища |
| Мова | Різко затруднена, часто незв’язна | Немає різких затруднень |
| Емоції | Страх, тривога, жах | Ейфорія, депресія, слабкодухість |
| Рухова активність | Можливі загальмованість і збудження | Можливі загальмованість і збудження |
| Пам’ять | Частіше повна або часткова амнезія | Не порушена |
| Соматичні та неврологічні порушення | Широкі зіниці з в’ялими реакціями при акомодації й конвергенції. Сухість слизових оболонок. Посилення сухожилкових рефлексів | Помірне розширення зіниць. Посилення сльозовиділення та салівації. Тахікардія. Незначне підвищення артеріального тиску |
Особливості профілактики, надання медичної допомоги і лікування на ЕМЕ уражень психотоміметиками.
Профілактика
В уражених обов’язково треба вилучити зброю та зробити спробу заспокоїти їх.
Надійним засобом захисту та профілактики уражень отруйними речовинами психотоміметичної дії є протигаз. Тому його слід своєчасно використовувати як для профілактики отруєнь, так і при наданні першої медичної допомоги.
При можливості необхідно провести ЧСО за допомогою ІПП.
Лікування
Найважливішим завданням долікарської допомоги, незалежно від типу ОР, є зняття психомоторного збудження:
- дом’язева ін’єкція 2,0 мл 0,2% розчину трифтазину.
- Не слід застосовувати нейролептики фенотіазинової групи (аміназин, левомепромазин), похіднібутирофенону (галопрідол, дроперидол) ібензодіазепіну (діазепам), поскільки, будучи холінолітиками, вони можуть погіршувати стан.
Як антидоти при отруєннях BZ можуть бути використані інгібітори холінестерази конкурентного типу, здатні проникати через гемато-енцефалічний бар’єр – галантамінугідробромід (дом’язево 1-3мл 1% розчину 3 рази на добу).
Антидоти при отруєннях ДЛК (диетиламід лізергінової кислоти) відсутні. Лікування зводиться до повторних введень трифтазину при відновленні приступі в психомоторного збудження і призначення симптоматичних засобів за показаннями.
Прирозвитку тахікардії при уражень BZ, використовуються бета-адреноблокатори —анаприлін (дом’язево по 2,0 0,1% розчину).
При зниженні АТ призначають норадреналін, мезатон, дофамін.
Для підтримки серцевої діяльності вводять серцеві глікозиди.
Після зняття гострого психозу уражені повинні знаходитись під наглядом психіатра, тривалість якого визначається індивідуально, але у всіх випадках неменше тижня.
У відновлювальному періоді лікування повинно бути спрямоване на ліквідацію астенічного синдрому. Ураженому призначають люцидрил, вітаміниС, групиВ, холін, кокарбоксилазу.
