Пропагандистська машина ворога роками працює на нашому та світовому інформаційному полі. Ціль доволі проста, але важлива – формування порядку денного. Всі ці роки українці зустрічали багато фейків. У відповідь на це розроблено багато курсів про інформаційну гігієну. Якщо ви брали в таких участь, зараз сам час повторити пройдений матеріал.
Але для того, щоб ви розуміли, як боротися з так званими фейками, потрібно розуміти, як вони працюють.
Перше. Російські пропагандисти а-ля Соловйова і Скабєєвої – це верхівка айсбергу. Вони – виконавці. Всі завдання та інструкції народжуються російськими спецслужбами. Вони генерують та проводять повноцінні інформаційно-психологічні операції. Ціль, як ми згадували, формувати свій порядок денний та змінювати поведінку цільової аудиторії.
Наприклад, остання відома інформаційно-психологічна операція – так званий протест пропагандистки Маріни Овсяннікової на російських ЗМІ.
Це операція з відбілення росіян у світовій спільноті. Чому ? А тому, що нібито протест на багатомільйонну аудиторію для самої Овсяннікової закінчився нічим. Точніше суд оштрафував її на 30 тисяч рублів.
Водночас пересічного громадянина РФ саджають до в’язниці за плакат на Червоній площі із закликом зупинити війну. Це бачить лише кілька людей. А нібито протест, який закінчився світовим скандалом, коштував 100 доларів?
Плюс є кілька чітке розуміння, чому без підтримки керівництва телеканалу, Овсяннікова не могла б цього зробити. Як мінімум через те, що студія знаходить під серйозною охороною, а редактор знаходиться в іншому приміщенні. Ну і ключове – на Першому російському каналі немає прямих ефірів.
А тепер Овсяннікова в ефірах міжнародних ЗМІ розповідає, що відповідальний за війну Путін, а всі прості росіяни страждають.
Спецоперація Овсяннікова це типовий приклад дезінформації. Коли спеціалісти створюють легенду, яка має чіткі кроки. Резонансна поява, клікбейт, максимальне поширення інформації й вже коли ця тема в топі – реалізовується ціль спецоперації – зміна думки про простих росіян.
Ключовий критерій дезінформації – це зміна поведінки цільової аудиторії на користь замовника. Дезінформація завжди має на меті введення вас в оману.
Водночас в арсеналі бійця інформаційного фронту є не лише дезінформація. Є слово менш популярне серед українських юзерів, але метод не менш ефективний. Йдеться про мізінформацію. Мізінформація – це помилкове інформування. Це наслідок нашого життя в час тотального потоку інформації з різних джерел.
Згідно з дослідженням Мартіна Гілберта у 1986 році людина за день отримувала обсяг інформації, який можна було помістити у 40 газет. У 2007, завдяки Інтернету та легкому доступу до телебачення, кількість інформації значно збільшилася: інформація, яку людина отримувала щодня, помістилася б у 174 газети.
Сьогодні, важко уявити кількість інформації, яку ми отримуємо. Адже щодня ми отримуємо сотні повідомлень, споживаємо та часто поширюємо контент, який цікавить нас або привертає нашу увагу. Десятки телеграм каналів, сторінок у фейсбук та інстаграм. І часто ми навіть не задумуємося про те, звідки ця інформація, просто цікавий контент. Це і є царина мізінформації, коли пересічний громадянин навіть не розібравшись може створити інформаційну бомбу. Ненавмисно.
Простий приклад. Уявімо, що людина стоїть на зупинці й бачить якийсь дивний предмет з дротами та коробочкою. В час війни наша уява може створити найжахливіші картинки в голові. І людина може подумати, що це вибухівка. Проте замість того. Аби викликати ДСНС та поліцію, вона робить пост на своїй сторінці у соцмережі. Це підхоплюють інші юзери, а в результаті навіть ЗМІ, які в погоні за скандальним заголовком не перевіряють інформацію. Пост стає вірусним, паніка. а в результаті це може виявитися, наприклад, розбитий телефон. Це і є прикладом мізінформації. Але чому ми кажемо, що це метод інформаційної боротьби, якщо це ненавмисно? А тому, що російські спецслужби 24 на 7 моніторять наше інформаційне поле, аби розігнати зрадоньку.
Багато хто ототожнює слова дезінформація, мізінформація та брехня. Це не завжди так.
Успішна дезінформаційна операція якісна тоді, коли принаймні частина фактів у цій операції правдива. Давайте за таким принципом нашвидкуруч спробуємо створити фейк. Його успіх складається з того, аби принаймні 20-30 відсотків викладених фактів були справжніми. Пропонуємо вам сьогодні інформаційно-психологічну операцію проти легенди українського футболу Андрія Шевченка.
ВАЖЛИВО! ЦЕЙ КОРОТКИЙ ТУТОРІАЛ ПО ФЕЙКУ ВИКЛАДАЄМО ВИКЛЮЧНО З МЕТОЮ ПОЯСНЕННЯ ПРОВЕДЕННЯ СПЕЦОПЕРАЦІЙ. ВИКОРИСТАННЯ ПРИКЛАДУ ШЕВЧЕНКА ВИКОРИСТОВУЄМО ВИКЛЮЧНО ДЛЯ ЯКНАЙШИРШОГО РОЗУМІННЯ ЦЬОГО ПРИКЛАДУ.
Отож, ключовий меседж операції – Шевченко агент ФСБ.
чому, а тому, що в нього дуже довга історія стосунків з російським олігархом Романом Абрамовичем. Саме Абрамович наполягав, аби футболіст у 2006 році перейшов до «Челсі». А останнім часом в ЗМІ було багато чуток про те, що Шевченко може очолити лондонський клуб. А як щодо політичного минулого ексфутболіста. Він був другим номером списку партії регіоналки Наталії Королевської на виборах до Верховної Ради у 2012 році. Збіг?
Кілька постів якихось експертів про те, що дійсно у них тісні стосунки й Шевченка готують, як одного з лідерів думок, який виправдає російське вторгнення. Після цього кілька проплачених новин в ЗМІ й все – фейк готовий.
Для чого? А уявімо, що ця історія з’являється в критичний момент його кар’єри в збірній і хтось хотів би посунути Шевченка з тренерського посту.
Ви маєте розуміти, що перед тим, як повірити в будь-який пост чи новину, треба проаналізувати цю інформацію. Насамперед її верифікувати, чи є підтвердження, наприклад інформації про те, що російські війська зайшли в Чернігів, від офіційних каналів комунікації нашої влади. Від ЗСУ чи офісу президента? Чи ця новина з’явилась виключно у кількох телеграм пабліках.
Якщо ви хочете отримувати достовірну інформацію, то треба не скролити телеграм, фейсбук чи твіттер, а підписатися на офіційні джерела інформації, список яких є на нашому сайті.
Також ми публікуваои матеріали про інформаційну безпеку та безпеку в інтернеті. Почитайте та пам’ятайте – інформація, яку ви поширюєте, може стати вірусною і сформувати певну думку про ситуацію в громаді. І вона може вплинути на морально-психологічний стан окупанта.
